Матка Карніка плодова 2025, лінія ЛеКлер (LeClaire)

Матка Карніка — миролюбна та спокійна бджола. Останнє її якість виражається в тому, що під час оглядів сімей бджоли надалі поводяться так, ніби їх зовсім не турбують. Вони спокійно сидять на сотах і добре тримаються на них. Огляди сімей найшановніших форм можна вести в будь-яку пору року та в будь-яку погоду без дичину та сітки. За фарбуванням карніку відносять до сірої бджоли. Невеликі світло-коричневі куточки тергітів не є, на думку проф. Ф. Руттнера, ознакою домішки крові жовтофарбованих бджіл, наприклад, італійських.

Перші згадки про комах породи Карніка з'явилися наприкінці XIX століття. Їх тоді масово розводили в Австрії, у герцогстві Крайна.

Переваги та вади:

- вирізняються підвищеною працездатністю;

- прекрасно працюють не тільки в ясну погоду, але й у разі туману, дощу;

- здатні легко знаходити нові джерела медозбору, легко перемикаються з поганих на більш придатні;

— так само як і коропатки, ці бджоли мають спокійний характер. Хоча ця ознака варіюється між густиною, і є деякі лінії, здатні проявляти агресію;

- порода є життєстійкою і після зимівлі не утворює багато підморозу;

- не схильні до крадіжки, не проникають у вільї інших бджіл;

- здатні захистити свої житла від непроханих гостей;

- вміють швидко орієнтуватися на місцевості, завдяки чому підходять для павільйонних умов;

- їм не потрібно багато часу для освоєння нових ульєв;

- мають стійкість проти багатьох захворювань;

- швидко виводять приплід

– до середини літа;

- добре переносять транспортування.

Бджоли карніка мають особливі зовнішні риси, за якими їх легко відрізнити від коропатки, бакфаст та інших різновидів. Вони виділяються характерним яскраво-сірим забарвленням із легким сріблястим відтінком. У деяких особин помітний жовтуватий відтінок. Їх хоботки досить довгі — іноді до 6,8 мм. Завдяки цьому комахи здатні добувати пилок і нектар із місць, недоступних для інших видів.